Холістична медицина у Львові
Я К   П Р А В И Л Ь Н О   Х В О Р І Т И
Випуск 03
Природа зцілює

Живий організм здатний багато на що,
а обов'язок лікаря - дати поштовх, стимулювати
його потенційні сили і можливості.
Ми повинні бути підмайстрами в природи.

Г. А. Ілізаров

У своїй книзі "Фізична активність і серце" Н.М. Амосов і Я.А. Бендет пишуть:

"Схоже на те, що потрібно критично подивитися на основні позиції сучасної медицини. Ось вони, ці позиції, в найбільш спрощеному вигляді.

  1. Людина слабка: організм її такий крихкий і недосконалий, що від найменших погрішностей в поведінці або відхилень зовнішнього середовища в ньому розвиваються майже непоправні розлади, так що до похилого віку всі люди виявляються постійно хворіючими.
  2. Медицина могутня: ми, лікарі, неначе б настільки глибоко пізнали діяльність і недосконалість організму, що можемо його штучно регулювати за допомогою ліків, підтримувати хоч і не на високому, але достатньому для життя рівні. Чим далі буде розвиватися медицина, тим більше функцій ми будемо постійно контролювати. Таким чином ми забезпечимо більш високий рівень функціонування і більш тривале життя.

Чи існують достатні підстави для цих або подібних положень?

Уявимо собі сучасну людину з високорозвиненої країни в умовах первісного існування: холод, голод, вороги, ніякої медицини. Напевно, померли б всі люди, довівши тим самим свою недосконалу природу. Але звідки ця природа? Від генів? Або від умов життя? Генетики вважають, що генотип міняється дуже повільно. 10000 років існування людської цивілізації ні на йоту не могли його змінити, а умови життя за цей час змінилися до невпізнання. Звідси висновок: за своєю природою людина є такою ж стійкою, як будь-який дикий звір, тому що до цивілізації вона успішно змагалася із звірами і вижила. Отже, в сучасній крихкості людської природи винні не гени, а сучасні умови життя.

Далі: чи насправді такою вже могутньою є сучасна медицина? Спробуємо розібратися. Якщо висловлюватися термінами кібернетики, то медицина — це штучне управління порушеними функціями хворого організму з метою повернення їх до норми. Ми, лікарі, прагнемо управляти все більшою кількістю таких функцій. Кібернетики практично не в змозі одночасно ефективно регулювати більше за десяток змінних в своїх технічних системах. А скільки їх в організмі? Поки що навіть не можна полічити. Напевно, на рівні організму — це сотні, на рівні органів — тисячі, на рівні клітин, беручи до уваги їх різноманітність і кількість, — це мільйони.

Для того щоб управляти, регулювати, техніці треба мати кількісне вираження будь-якої функцї та її зміни під керуючим впливом. Ми ж поки що маємо лише якісні описи функцій, і то часто суперечливі. Ясно, що з позицій теорїї регулювання і кібернетики медицина ще ніяк не може претендувати на науково обґрунтоване і достатнє управління організмом.

Будь-який лікар обуриться: “Але ми ж лікуємо!”. Так, дійсно своїм незавершеним, якісним управлінням декількома функціями лікарі можуть вилікувати хворих. Наша теорія, а більше емпіричні спостереження намацали ведучі функції для ряду захворювань. Навіть приблизний вплив на них ліками в правильному напрямі виявляється ефективним. Однак тільки в тому випадку, якщо маса інших функцій ще успішно регулюється власними регуляторами організму. Тому при важких стадіях захворювань, коли порушується безліч функцій і страждають самі регуляторні системи, наше “сліпе” лікування нерідко виявляється безрезультатним."

При важких стадіях захворювань, коли порушується безліч функцій і страждають самі регуляторні системи, наше “сліпе” лікування нерідко виявляється безрезультатним. А в початкових стадіях часто буває так що надане лікування є усього лише ілюзією або, якщо хочете, демонстрацією видимості лікування.

Що я маю на увазі? А те, що хворий приймаючи, а лікар призначаючи ліки часто не усвідомлюють, що можливо ліки в цьому випадку можуть бути і не потрібними для лікування. Досить просто створити необхідні умови: спокій, відпочинок... і організм сам подолає хворобу.

Але проблема полягає в тому, що по-перше на сьогодні створено безліч різноманітних ліків, які до того ж постійно настирливо рекламуються в середовищі пацієнтів і лікарів, а по-друге багато хто з лікарів переконані в реальності тез наведених Амосовим, що людина слабка, а медицина могутня.

На жаль система медичної освіти часто побудована так, що студенти-медики, ще не вивчивши всіх медичних дисциплін, вже на третьому курсі інституту вивчають фармакологію - науку про ліки і до закінчення інституту в них з'являється віра в могутність медикаментозного лікування та ілюзія влади над хворобами, яка виникає при використанні сучасних сильно- і швидкодіючих препаратів. Згодом ця ілюзія зникає, але звичка використовувати ліки і сподіватися тільки на них залишатьєся, і викоренити її практично неможливо. У такій ситуації лікар при безуспішному лікуванні намагається знайти нові ліки, або наполягає на хірургічному лікуванні, або ж заявляє хворому, що його хвороба на сьогодні, нажаль, невиліковна і йому треба змириться з тим, що він залишиться інвалідом.

Який же реальний стан речей? Реальне життя безліч разів доводить, що людський організм здатний до самозцілення. Підтвердженням цього є успіхи психотерапії і не тільки при вирішенні психологічних проблем, але і в лікуванні соматичних (фізичних) захворювань. При всій неоднозначності оцінки експериментів психотерапевта Анатолія Кашпіровського, треба віддати належне їх ефективності: я особисто спостерігав пацієнта, у якого в лічені дні практично зник післяопераційний рубець — телевізійний сеанс Кашпіровського збудив в організмі цієї людини процеси, що привели до розсмоктування рубця. А рубець був після операції на нирці і вік пацієнта був поважний.

Медики добре знають також про існування ефекту плацебо - це коли хворому дають таблетку-пустушку і заявляють, що це нові сильнодіючі ліки і таке лікування допомагає. Сьогодні клінічні випробування нових ліків обов'язково проводяться так, щоб виключити вплив ефекту плацебо.

Відомий феномен медичного світила, коли побувавши на прийомі у останнього хворий відчуває полегшення вже тільки від спілкування з ним. Вважається навіть, що якщо після розмови з лікарем пацієнту не полегшало, то це поганий лікар (а може - це пацієнт поганий :-) ).

Кажуть, що в лікарні і стіни лікують, маючи на увазі і підтверджуючи відомий феномен, коли хворій потрапивши до лікарні, починає швидко одужувати, хоча до цього процес лікування просувався поволі. В моїй практиці був такий випадок:
Проводячи обхід своїх пацієнтів, а працював я тоді в терапевтичному відділенні районної лікарні, я звернув увагу, що у одного хворого в шухлядці тумбочки лежить дуже багато різних таблеток. На моє питання він відповів, що ці таблетки йому приносить медсестра, але він їх не приймає. Я, звичайно, був страшенно обурений: як це так - я призначаю лікування, а хворий його не приймає - але пацієнту цього не показав, тому що справи в нього ішли на поправку. У той же день я перевірив тумбочки всіх пацієнтів в своїх палатах. Як виявилося цей випадок ігнорування призначень лікаря був далеко не поодиноким, і це в ті часи, коли віра в ліки, особливо імпортні (які треба було діставати) була священною. Але з іншого боку, таке ігнорування ліків пацієнтам чомусь не шкодило. До того ж, отримуючи менший набір лікувальних процедур: ін'єкції, фізпроцедури, тощо - вони успішно одужували. Тоді я замислився над тим, що ми часто вживаємо ліки там, де без них можна й обійтися. З іншого боку даючи хворому сильнодіючі препарати, ми створюємо йому додаткове навантаження, яке може нанести збитку більшого, ніж сама хвороба.

Часто ми поспішаємо призначити або прийняти ліки, хоч краще було б почекати поки хвороба або симптом минеться природнім шляхом. Німецький лікар-гомеопат Вальтер Гес в своїй книзі "Гомеопатичне мислення" писав: "Самою древньою, надійною і знаючою міру цілителькою є природа. Вона створювала і розвивала життя протягом багатьох мільйонів років, раніше, ніж її останній паросток - homo sapіens (людина розумна) - вигадала і виготувала свою природознавчу техніку. Вона задовго до появи правил обов'язкового медичного страхування ... зробила своє лікування економним і не перевищуючим міру необхідного. Природна, регулююча функція є основою медичного мистецтва. "У медичній науці всі лікарі повинні дотримуватися природного шляху зцілення" (Гіпократ). Ми не повинні замінювати або придушувати саморегулюючу функцію організму, медицина повинна її доповнювати. Не треба приписувати дію захисних сил організму по відновленню здоров'я нашому мистецтву, це ненауково."

Російський-радянський педіатр, виходець з України, професор О.А.Кисіль вважав характерною особливістю "природного перебігу хвороби природний вихід до видужання". Він писав: "Я постійно звертаю увагу на те, що звичайно хвороба неухильно йде до видужання... У дітей ця особливість перебігу хвороб виражена особливо різко. У величезній більшості випадків природа сама добре справляється з хворобами і тільки в рідких випадках у неї не вистачає сил для цієї боротьби... Я думаю, що видужання є звичайним виходом хвороби, а смерть, навпаки, рідким виключенням. З багаторічних спостережень і досвіду я прийшов до висновку, що величезна більшість хвороб протікає сприятливо. Організм дитячий має в своєму розпорядженні чудовий апарат для боротьби з хворобою." Ці слова писалися, коли сучасна фарміндустрія тільки розпочинала свій "хрестовий похід" на хвороби. Сьогодні погляд лікарів на можливості організму набагато більш песимістичний (дивись початок).

А тепер давайте пригадаємо, як ми реагуємо на найменший вияв якого-небудь занедуження в нашого чада — одразу ж напихаємо ліками, не даючи його організму використати цей свій "чудовий апарат для боротьби з хворобою". А так звана боротьба з дитячими інфекціями - поголовна і агресивна вакцинація (це тема для окремої розмови)? І що зростає з цих дітей? На сьогодні 80% підлітків у віці 15-17 років мають сколіоз (викривлення хребта). Чи не є це результатом надмірного опікування і ігнорування природних сил дитячого організму.

Ігнорування здатності організму до самозцілення та увірування в могутність ліків привело сучасне людство до кризи, яка проявляється появою таких явищ як лікáрська хвороба, лікáрська залежність, стійкість мікроорганізмів до антибіотиків, катастрофічне зростання "хвороб цивілізації таких як стенокардія, інфаркт міокарда, гіпертонічна хвороба, інсульти, цукровий діабет, алергії, і бич сучасного людства - ракові пухлини. Сучасна медицина сьогодні переживає кризу. Замість того щоб зосередити свою увагу на вивченні здібностей організму до самозцілення і на можливостях розвитку цих здібностей, медицина робить акцент на ліки і вдосконалення хірургічної техніки. Причини цього зрозумілі - це приносить величезні бариші. Але до чого приведе такий однобокий розвиток і ігнорування природних потреб людини? Чим далі, тим більше людство стає бранцем сучасної цивілізації. Підтвердження цьому ви можете побачити відвідавши сторіночку сайта "Холістична медицина у Львові" "Проблеми сучасної медицини".

Далі ми поговоримо про закономірності і механізми процесів самозцілення.


Пам'ятайте – здоров'я не можна купити, ним можна тільки розплатитися!

Олександр Задорожний zador@org.lviv.net

Зміст

Назад

Продовження

ВІДПРАВТЕ СВОЇМ ДРУЗЯМ.
Підписка на розсилку "Як правильно хворіти"
Українською мовою
Російською мовою
E-mail:

E-mail:



Витрина ШСД



Проблеми сучасної медицини | | Традиційна медицина | | Гомеопатія | | Гомотоксикологія | | Акупунктура | | Інформаційна медицина | | Психотерапія, Психоаналіз, НЛП | | Санологія, Валеологія, Технології здоров'я | | Біоритмологія, Хрономедицина | | Антропософська медицина | | Медичні родзинки | | Навчання | | Події | | Медичні центри | | Лікарські товариства | | Наші партнери | | Розсилки | | Лікарі | | Фотогалерея |

 Олександр Задорожний, дизайн Дмитро Шутко.
Ukrainian Russian