Холістична медицина у Львові
Я К   П Р А В И Л Ь Н О   Х В О Р І Т И
Випуск 05
Що таке здоров'я

Горе від втрати здоров'я можна порівняти хіба що із злиднями

М. Амосов



Незважаючи на чималу кількість спроб виміряти здоров'я, не було запропоновано жодної шкали, яка мала би в цьому плані практичну цінність, і критерії позитивного здоров'я залишаються такою ж ілюзією, як вимірювання щастя, краси і любові.

Р. Долл



В нас в Україні дуже полюбляють свята і мабуть немає такої іншої країни в світі де було б так багато свят. Особливо в наш час, коли перемішалися і прадавні свята, і старі, і нові, і свої українські, i запозичені, такі як "хелоувин" та "день святого Валентина", тощо. Обов'язковим при святкуванні є застілля, що супроводяться тостами з побажаннями здоров'я. Правда не завжди результатом застілля є покращення здоров'я.

Що ж таке здоров'я і від чого воно залежить?

В одному з попередніх випусків розсилки розповідалося про те, що в організмі існують цілющі сили, якi сприяють видужанню. Наявність і ефективність їх залежить і визначається таким поняттям як "Здоров'я".

Існує безліч визначень "ЗДОРОВ'Я". Різні варіанти визначень ви можете побачити в книзі професора Апанасенка Г.Л., одного з фундаторів науки валеології, "Еволюція біоенергетики і здоров'я людини" в розділі "Сучасні проблеми оцінки стану здоров'я населення".

Кажучи про хворобу, ми чітко можемо уявити собі про що йдеться, тобто хвороба цілком відчутна і ознаки хвороби завжди наявні. Їх можна побачити, оцінити кількісно і якісно, зареєструвати за допомогою різних приладів, що дозволяє нам поставити діагноз, тобто розпізнати захворювання. Що ж до здоров'я, то частіше за все діагноз "здоровий" лікар ставить на підставі того, що при обстеженні він не знаходить в пацієнта ознак патологічного процесу.

Є в медицині хитре таке визначення: практично здоровий. Це означає, що ніякі клінічні дослідження не виявляють у даного індивідуума ніякого захворювання. Це означає що людина здорова? Але оскільки вона може не відчувати себе здоровою, то це означає що вона "практично здорова", тобто не здорова і не хвора, але жити може і в лікуванні потреби не має.

Клінічна медицина здоров'я розглядає з точки зору наявності або відсутності хвороби, тобто конкретного діагнозу. Є хвороба – немає здоров'я, немає хвороби – значить людина є здоровою. Але часом буває, що людина не відчуває себе здоровою, ходить по лікарях, а хвороби у неї не знаходять. Щонайбільше їй порекомендують звернутися до психотерапевта, в гіршому випадку – будуть вважати симулянтом. Останнім часом правда з'явилися такі поняття, як "психосоматичні" і "функціональні захворювання" – це бич для лікарів клінічних спеціальностей, звиклих мати справу з чітко виставленим діагнозом хвороби, коли хворому відповідно до діагнозу можна призначити ті чи інші ліки або схему лікування. А хворий з психосоматичним або функціональним захворюванням може роками безуспішно ходити по лікувальних установах, докучаючи лікарям.

Валеологiя розглядає "індивідуальне здоров'я" як більш загальну категорію по відношенню до "хвороби", суть якої найбільш вдало визначається поняттям "життєздатність", і чим вище рівень цієї життєздатності, тим вище рівень здоров'я, причому цей рівень може бути визначений кількісно.


"Співвідношення процесів здоров'я і хвороби можна уявити собі як систему посудин, що сполучаються: чим вище рівень здоров'я, тим менше можливість розвитку і прояву хворобливого процесу, і навпаки: розвиток і вияв хвороби можливі лише тоді, коли є недостатність резервів здоров'я внаслідок їх ослаблення або коли хвороботворний чинник дуже сильний. ( рис.1)" (Г.Л.Апанасенко.)

Рис.1 Взаємовідношення процесів здоров'я (I) і хвороби (II), а також стани (1-3), що визначаються цими взаємовідносинами.

1 - здоров'я, 2 - передхвороба, 3 - хвороба. Заштриховані частина процесів і станів, що діагностуються ортодоксальними методами.

Між станом здоров'я і хвороби можна виділити перехідний, так званий третій стан, який характеризується "неповним" здоров'ям. Суб'єктивно воно проявляється нездужанням, що періодично повторюється, підвищеною втомлюваністю, зниженням якісних і кількісних показників працездатності, задишкою під час помірного фізичного навантаження, неприємними відчуттями в області серця, схильністю до закрепів, болями в спині, підвищенною нервово-емоційною збудливістю (дратівливістю) і т.д.

Третій стан можна в свою чергу розділити на два стани або періоди: перший - передхвороба і другий - хвороба без різких виявів (неманіфестована хвороба).

Таким чином валеологія розглядає здоров'я як більш загальну категорію в порівнянні з передхворобою і хворобою, а хвороба розглядається як окремий випадок здоров'я, коли рівень його знижений або наявні його дефекти. Передхвороба і хвороба виникають при пониженні рівня здоров'я, причому рівень здоров'я на межі передхвороби є "безпечним рівнем здоров'я" вище якого захворювання не виникають.

 

Чим же визначається і від чого залежить рівень здоров'я організму?

Якщо вийти з такого критерію, як тривалість життя, то при першому наближенні, здоров'я – це здатність як можна довше прожити. У фізиці для вивчення законів, що описують поведінку реальних об'єктів чи процесів, вводять поняття ідеального об'єкта або процесу (наприклад, ідеального газу). Для визначення поняття ідеального здоров'я ми можемо скористатися з деякими поправками, визначенням, яке дав Д.Д. Бенедіктов в книзі “Міжнародні проблеми охорони здоров'я”:

"Здоров'я – це динамічна рівновага організму з навколишнім середовищем (природним і соціальним), при якій всі закладені в біологічній і соціальній суті людини фізичні, духовні і інші здібності виявляються найбільш повно і гармонійно, всі життєво важливі підсистеми людського організму функціонують з максимально можливою інтенсивністю, загальний стан цих функцій підтримується на рівні, оптимальному для цілісності організму, його працездатності, а також швидкого і адекватного пристосування (адаптації) до умов зовнішньої середовища, які постійно змінюються."

За оцінкою проф. Апанасенка таке визначення здоров'я є аморфним, але воно цілком відповідає поняттю “ідеальне здоров'я”, якщо зробити поправку і фразу "з максимально можливою інтенсивністю" замінити на "з необхідною інтенсивністю", тому що зайва інтенсивність може і зашкодити. І дійсно, яким би чином не змінювалися зовнішні умови, індивідуум з ідеальним здоров'ям завжди буде до них пристосований. І такий стан може продовжуватися скільки завгодно довго, тобто мова йде про безсмертя. По Біблії, людина створена за образом і подобою Божою, Бог безсмертний, тобто володіє ідеальним здоров'ям, що можна виразити математичною формулою:

lim Л = Б,

де Л – людина, Б – Бог, lim – та межа до якого наближається людина в процесі свого духовного розвитку. Чим не мотивація для управління здоров'ям?

Таким чином, людина з ідеальним здоров'ям повинна бути пристосована до всіх умов існування, можливих для людини взагалі. Зрозуміло, що діапазон всіх тих умов, в яких проживають люди (наприклад: північне коло і екватор), величезний, і людина з реальним здоров'ям може бути більше або менше адаптованою до певних умов існування (наприклад: спека - холод, сухість - вологість і т.д.), і тоді реальне здоров'я можна визначити як певну частину ідеального, саме ту, яка забезпечує нормальне самопочуття людини в певному діапазоні умов зовнішнього середовища. Чим ширше діапазон умов в яких може комфортно відчувати себе людина - тим вище рівень її здоров'я.

 

Що ж лежить в основі реального здоров'я?

Живий організм є відкритою системою, яка знаходиться в стані стійкої нерівноваги з навколишнім середовищем. У ньому постійно відбуваються два протилежно направлених процесу: зростання впорядкованості і підвищення міри організації і процес зменшення впорядкованості, збільшення хоса - деградація. З цієї точки зору ми можемо розглядати здоров'я як процес збільшення або стан збереження впорядкованості і міри організації, а хвороба, навпаки, процес зменшення впорядкованості, збільшення хоса - деградація.

Впорядкованість будь-якої системи характеризується поняттям "ентропія", яка є мірою впорядкованості: чим більше ентропія - тим менше впорядкованість. З іншого боку ентропія характеризує розсіювання системою тепла. Прагнення системи (живого організму) до рівноваги з навколишнім середовищем супроводиться зростанням ентропії.

При цьому не треба плутати нерівноважний стан організму по відношенню до зовнішнього середовища з рівновагою внутрішнього середовища організму, гомеостазом, що підтримується в суворо певних рамках.

Простою моделлю рівноважної системи є склянка з гарячою водою. Така система буде поступово приходити в стан рівноваги - вона буде остигати доти, поки температура цієї системи не порівняється з температурою оточення. Для того, щоб підтримувати нерівноважний стан необхідний приток в систему тепла або енергії - наприклад підігрівання води кип'ятильником. У цьому випадку причина підтримки стану нерівноваги знаходиться поза системою "склянка з водою".

Живий організм є нерівноважною системою, причина нерівноваги якої знаходиться в ньому самому, в його внутрішній енергії. Що ж це за енергія така, де вона зберігається і звідки вона береться?

У кожній клітині організму є свій власний акумулятор енергії. Цим акумулятором є спеціальні утвори всередині клітини - мітохондрії. У мітохондріях енергія накопичується у вигляді аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ). АТФ - це хімічна сполука з неміцним зв'язком, який (зв'язок) містить велику кількість енергії. При необхідності АТФ відщеплює один залишок фосфорної кислоти і переходить в аденозиндифосфорну кислоту (АДФ) при цьому виділяється енергія, необхідна на здійснення клітинних процесів.

Накопичення енергії в мітохондріях здійснюється за рахунок окислення киснем повітря харчових продуктів, що поступають в організм в процесі дихання і харчування. Відбувається як би горіння органічних харчових продуктів в кисні, при цьому частина енергії випромінюється у вигляді тепла, а частина (приблизно 55%) витрачається на утворення АТФ з АДФ з накопиченням енергії. Цей процес носить назву окисне фосфорилювання.

Таким чином зовнішня енергія що поступає з їжею, трансформується в специфічну енергію хімічних сполук, акумулюється в спеціальних клітинних структурах - мітохондріях, і здатна виконувати роботу, забезпечуючи нерівноважний стан живого організму. Ця здатність поглинати із зовнішнього середовища і нагромаджувати енергію, а потім використати її для здійснення процесів життєдіяльності, є універсальною функцією кожної клітини організму і всього організму загалом.

Відмічається одна важлива закономірність: чим могутнішім є апарат мітохондрій, і чим більше енергії нагромаджено в кожній окремій клітці і, відповідно, в організмі загалом, тим більший діапазон зовнішніх впливів він здатний витримати, утримуючи стан нерівноваги по відношенню до зовнішнього середовища і постійність внутрішнього середовища – гомеостаз.

Для утворення енергії в організмі використовуються головним чином два види окислення (згоряння) харчових речовин – аеробний і анаеробний. Аеробним або окисним фосфорилюванням називається окислення (горіння) в кисні. При аеробному окисленні однієї молекули глюкози утворюється 38 молекул АТФ і кінцевими продуктами "згоряння" є вода і вуглекислий газ, які легко видаляються з організму.

Анаеробне окислення здійснюється без доступу кисню – відбувається розщеплення глюкози (гліколіз) при цьому утворюються усього лише дві молекули АТФ і кінцевим продуктом такого процесу є молочна кислота. Болі в м'язах на наступний день після незвичного фізичного навантаження обумовлюються саме накопиченням в них молочної кислоти.

Анаеробне окислення в організмі людини використовується в умовах поганого доступу кисню до тканин і є тимчасовим пристосуванням, воно спричиняє закислення організму, після якого організм потребує відпочинку з метою ліквідації "метаболічного боргу", а це можливе лише в аеробний умовах. Чим вище рівень аеробного, тобто з участю кисню, окислення, тим більше енергії утвориться в організмі і, відповідно, тим вищим буде рівень здоров'я організму.

Глюкоза не є єдиним джерелом енергії в організмі, не менш важливу роль такого джерела грають і інші вуглеводи, які в кінцевому результаті розщеплюються в організмі до глюкози, і на особливому положенні знаходяться жири. Якщо глюкоза в більшій мірі використовується для живлення скелетних м'язів і мозку, то жири – для живлення внутрішніх органів (печінка, нирки...). На особливому положенні знаходиться серце – воно використовує і жири і глюкозу і навіть молочну кислоту, причому в цій поживній суміші міститься до 70% жирів. Цей факт повинні брати до уваги "борці" з повнотою та інші любителі безжирових дієт. Це небезпечно для вашого здоров'я, сподіваюся, тепер зрозуміло чому?

Білки також можуть виступати в ролі джерела енергії, але це відбувається при відсутності жирів і вуглеводів або при надмірному надходженні білків в організм. При згорянні білків утвориться "зола" – азотисті сполуки, які є токсичними для організму, тоді як при згорянні жирів і вуглеводів кінцевими продуктами згорання є нетоксичні вуглекислий газ і вода.

Таким чином ми з вами розглянули одну з складових здоров'я - енергетичну. У наступному випуску ми поговоримо про дві інші складові: пластичну і регуляторну.


Пам'ятайте – здоров'я не можна купити, ним можна тільки розплатитися!

Олександр Задорожний zador@org.lviv.net

Зміст

Назад

Продовження

ВІДПРАВТЕ СВОЇМ ДРУЗЯМ.
Підписка на розсилку "Як правильно хворіти"
Українською мовою
Російською мовою
E-mail:

E-mail:



Проблеми сучасної медицини | | Традиційна медицина | | Гомеопатія | | Гомотоксикологія | | Акупунктура | | Інформаційна медицина | | Психотерапія, Психоаналіз, НЛП | | Санологія, Валеологія, Технології здоров'я | | Біоритмологія, Хрономедицина | | Антропософська медицина | | Медичні родзинки | | Навчання | | Події | | Медичні центри | | Лікарські товариства | | Наші партнери | | Консультації | | Лікарі | | Фотогалерея |
 Олександр Задорожний, дизайн Дмитро Шутко.
Ukrainian Russian