Холістична медицина у Львові
Проблеми сучасної медицини
Традиційна медицина
Гомеопатія
Гомотоксикологія
Акупунктура
Інформаційна медицина
Психотерапія, Психоаналіз, НЛП
Санологія, Валеологія, Технології здоров'я
Біоритмологія, Хрономедицина
Антропософська медицина
Медичні родзинки
Навчання
Події
Медичні центри
Лікарські товариства
Наші партнери
Консультації
Лікарі
Фотогалерея


Підписка на розсилку
"Як правильно хворіти"

Архів розсилки

Свободная Ниша Рунета. Создай сайт, обреченный на успех!
StartUA.com
Ваш Медицинский Агент в интернете

Дванадцять принципів надання медичної допомоги
в любій національній системі охорони здоров'я.

Прийняті 17-ою Всесвітньою Медичною Асамблеєю, Нью-Йорк, США, жовтень 1963, доповнені 35-ою Всесвітньою Медичною Асамблеєю, Венеція, Італія, жовтень 1983.

ПРЕАМБУЛА

На планеті діють різні системи охорони здоров'я - від повністю автономних до виключно державних.

В деяких країнах допомогу надають лише тим хто гостро її потребує, в інших - існує розвинена система медичного страхування, треті істотно просунулися в організації комплексної охорони здоров'я. Різні ступені поєднання приватної ініциативи та державної політики в галузі охорони здоров'я породжують багато варіантів систем надання медичної допомоги.

В ідеалі необхідно забезпечити найбільш сучасний рівень медичної допомоги при повній свободі вибору, як для лікаря, так і для пацієнта.

Однак, ця формула носить дуже загальний характер та, на жаль, мало допомагає при рішенні конкретних проблем охорони здоров'я в конкретній країні.

Всесвітня Медична Асоціація вважає за свій обов'язок стати на захист основних принципів медичиної практики та свободи медичиної професії, а тому, не вдаючись до оцінки ні одної з національних систем охорони здоров'я, декларує умови, дотримання яких необхідне для ефективної співпраці медичної спільноти з державною системою охорони здоров'я.

ПРИНЦИПИ

I. В будь-якій системі охорони здоров'я умови праці медиків повинні визначатись з врахувнням позиції громадських лікарських організацій.

II. Люба система охорони здоров'я повинна надати пациєнту право вибору лікаря, а лікареві - право вибору пацієнта, не утискаючи, при цьому, прав ні лікаря, ні пацієнта. Принципу вільного вибору необхідно дотримуватись і в тих випадках, коли медична допомога надається в медичних центрах. Професійний та етичний обов'язок лікаря - надавати любій особі невідкладну медичну допомогу без будь-яких винятків.

III. Будь-яка система охорони здоров'я повинна бути відкритою для всіх лікарів, які мають право практики: ні медиків на загал, ні одного лікаря персонально, не можна примушувати до праці на неприйнятних для них умовах.

IV. Лікар повинен бути вільний у виборі місця своєї практики і обмежений лише межами свого фаху. Медична спільнота повинна допомагати державі, орієнтуючи молодих лікарів на працю в тих регіонах, де вони найбільше потрібні. Тим, хто згоджується працювати в менш престижних районах, повина бути надана така підтримка, щоби оснащення практики та рівень життя лікарів відповідало статусу їх професії.

V. Медична спільнота повинна бути адекватно представлена у всіх державних інститутах, що мають відношення до проблем охорони здоров'я.

VI. Всі, хто бере участь в лікувальному процесі чи контролює його, повинні усвідомлювати, поважати та охороняти конфіденціальність взаємовідносин лікаря та пацієнта.

VII. Необхідні гарантії моральної, економічної та професійної незалежності лікаря.

VIII. Якщо размір гонорару за медичні послуги не визначений прямою угодою між пацієнтом та лікарем, організації, що фінансують надання медичиних послуг, повинні адекватно компенсувати працю лікаря.

IX. Розмір гонорару лікаря має залежати від характеру медичної послуги. Вартість медичних послуг повинна визначатись угодою з участю представників медичної спільноти, а не одностороннім рішенням організацій, що фінансують надавння медичних послуг, або уряду.

X. Якість та ефективність медичної допомоги, що надається лікарем, об'єм, ціну та кількість наданих ним послуг, повинні оцінювати лише лікарі, керуючись в більшій мірі регіональними, ніж національними стандартами.

XI. Інтереси хворого диктують, що не може бути ніяких обмежень права лікаря на виписування любих препаратів і призначення любого лікування, адекватних з точки зору сучасних стандартів.

XII. Лікар повинен активно прагнути до поглиблення своіх знань та підвищенню професійного статусу.








 Олександр Задорожний, дизайн Дмитро Шутко.
Ukrainian Russian English